Харківські клоуни та Булька від Карітас: як пенсіонерка із Харкова переїхала до Ужгорода

Пенсіонерка Олена Пилипівна після повномасштабного вторгнення виїхала з Харкова, проте її сім'я не відразу потрапила до Ужгорода. Про перші години війни розповідає тремтячим голосом.

"В перші години, біля 5 години ранку, крізь сон почула грім. Ще не прокинулась і подумала, що це гроза. Однак підбігла донька, яка вже прокинулась і показала телефон, де вже були повідомлення про обстріли харківської Салтівки", - пригадує жінка.

На Салтівці якраз і живе родина. А ближче до північної частини району живе онука Олени Пилипівни, яка й відзняла прильоти ворожих ракет.

Першим питанням у сім'ї стало вивезти з міста правнучку. Протягом 2 годин Олена Пилипівна з нею зібрались та виїхали за місто, де у родичів провели час до 5 березня.

"На виїзді з Харкова було багато автомобілів, однак тільки з міста. Ряд на в'їзд до Харкова був порожнім", - розповідає вона.

Евакуювавшись із Харкова, онучка з правнучкою Олени Пилипівни переїхали до Німеччини, за тим перебрались до Угорщини, куди тим часом приїхала донька.

Однак із настанням осені виникло питання відвідування школи, тож довелось шукати житло подалі від обстрілів, в Ужгороді.

У "Першу пральню-кав'ярню Булька", яку у травні в Ужгороді відкрив ужгородський Карітас, Олена Пилипівна потрапила із пункту видачі гуманітарної допомоги "Совине гніздо".

"Мені видали ковдру, постільну білизну і на виході зустріла дівчат-клоунів. Тим часом почалась повітряна тривога і вони запропонували допомогти донести сумку з речами. Оскільки їх потрібно було перед тим попрати, дівчата підказали про існування соціальної пральні "Булька". Тут ми вже здали білизу в прання і познайомились із дівчатами, які тут працюють. Вони і перуть те, що нам потрібно, і привітні. Та і вазагалі Ужгород - привітне місто", - каже Олена Пилипівна.